Чому вчитель має бути творчим?
Якщо ви хочете щастя для дітей, то готуйте їх не для щастя, а для творчої діяльності. К. Д. Ушинський
Щастя наших дітей – це те, про що мріють і чого бажають дорослі: батьки, дідусі і бабусі, вихователі, педагоги. Яка вона – щаслива дитина? Кожна людина на це запитання відповідає по-своєму і малює в своїй уяві власний образ щасливчика.
Багато видатних педагогів пов’язують поняття щастя з творчістю. "Якщо ви хочете щастя для дітей, то готуйте їх не для щастя, а для творчої діяльності", – писав К. Д. Ушинський.
Ця думка знаходить підтвердження у багатьох наукових педагогічних, мистецьких та психологічних дослідженнях. Відомий учений, академік В. Енгельгард пише: "... на моє тверде переконання, ніщо в житті і діяльності людини не є таким могутнім джерелом щастя, як творчість".
"Для чого пишуть люди? – замислювався над природою творчості Лев Толстой. - Люди хочуть бути щасливими: ось загальна причина всіх творчих діянь".
Погляди видатного педагога-новатора Шалви Амонашвілі підтверджують ці гуманістичні переконання. Він визнає, що всі діти – активні істоти, діяльні мрійники, що тягнуться до перетворень, творчості. Необхідно створити їм навчальне середовище, яке організовує і спрямовує їх творчу діяльність.
Власний досвід роботи з молодшими школярами переконує у тому, що діти дійсно мають від природи могутній потяг до творчості і за умов створення емоційно комфортного та розвивального середовища кожна дитина може піднятися на більш високий щабель власних досягнень у сфері художньої творчості.
Кожному вчителю початкової школи важливо пам’ятати, що розуміти та підтримувати дитину – значно важливіше, ніж повчати і вказувати на помилки. Тільки гуманний вчитель зможе здійснювати повноцінне виховання розумних, духовних та творчих громадян нашої країни.
Система виховання та навчання за Ш. Амонашвілі – це "педагогіка цілісного життя дітей та дорослих", яка будується на началах гуманності й віри в дитину, вихованні творчістю і співпрацею педагогів із дітьми. "Гуманна педагогіка" заохочує педагогічну творчість і закликає до педагогічного мистецтва. Саме творчий учитель виступає вирішальним фактором розвитку індивідуальності школяра, а відтак розвитку його творчого потенціалу.
Проблема творчості вчителя та учнів виступає пріоритетом не лише вітчизняної педагогіки, це світова проблема. Вона настільки актуальна, що нині є проблемою століття.
У сучасних умовах існує гостра потреба суспільства у тому, щоб його члени навчились адаптуватись до швидких соціально-економічних змін, тому формування у людини творчого ставлення до навколишнього світу і його пізнання, а разом з тим і пізнання себе в світі є дуже важливим.
Тому кожен учитель повинен розвивати в собі потребу в цілеспрямованому і систематичному самовдосконаленні себе як творчої особистості, розвивати професійні вміння допомагати своїм вихованцям відкривати власний творчий потенціал, який стане в майбутньому джерелом щастя та самовдосконалення.
"Хто виховує себе, той виховує інших", – стверджує педагог-гуманіст Ш. Амонашвілі.
Вітчизняною та зарубіжною наукою накопичено певний досвід у розробці основних теоретичних передумов проблеми формування творчої особистості педагога. Серед важливих пріоритетних якостей творчої особистості вчителя учені виокремлюють наступні:
Прагнення до самореалізації. Одна з вищих потреб особистості, яка виявляється в реалізації власних творчих сил і здібностей, в постійному зростанні та збагаченні власних внутрішніх можливостей, у підвищенні своєї професійної діяльності, в орієнтації на загальнолюдські цінності.
Захоплення справою як покликанням. Висока зацікавленість справою, якою займається людина, ототожнення себе зі своєю справою, глибока задоволеність нею і, разом з тим, постійна готовність удосконалювати справу.
Аутентичність особистості. Щира та відверта позиція щодо ставлення до себе та інших, небажання ховатися за умовними масками, ховати свої спрямування, думки і переконання, власні індивідуальні особливості.
Незалежність щодо суджень. Здатність особистості до висловлювання власних суджень, не пристосовуючись до думки інших; повна самостійність в оцінках.
Впевненість у власних силах. Оцінка своїх сил і можливостей адекватна досвіду: вибір цілей і задач, які людина здатна вирішувати на високому рівні якості, відсутність невиправданої тривожності під час вибору та реалізації цілей.
Індивідуальність і гнучкість. Здатність до самостійної постановки цілей, а також зміни їх залежно від умов діяльності, вести інших за собою, бути оригінальним і неупередженим під час вирішення проблем, які виникають.
Критичність і високий ступінь рефлексії. Постійна увага до адекватності власних дій і вчинків, нетерпимість до недоліків і непродуманих рішень, вміння вчитися на помилках, постійний аналіз та осмислення власної діяльності.
Дитяча сприйнятливість і відкритість у ставленні до нового. Поєднання зрілої думки з дитячою свіжістю сприйняття.
Дослідженням проблеми творчої особистості педагога в Україні займаються вчені Н. В. Кічук, С. О. Сисоєва, які вважають, що творча особистість учителя характеризується спрямованістю на творчість, інтелектуальною активністю.
Учені формулюють такі найважливіші риси педагогічної креативності (здатності до творчості):
пошуково-проблемний стиль мислення;
проблемне бачення;
розвинена творча уява, фантазія;
специфічні особисті якості (допитливість, самостійність, цілеспрямованість, готовність до ризику), а також специфічні провідні мотиви (творчий інтерес, захопленість творчим процесом, прагнення досягти результату, необхідність реалізувати себе).
Отже, щоб допомогти дитині зробити перші кроки в творчості задля радісного, щасливого життя кожен учитель має плекати в собі риси креативної особистості, здатної відчувати радість, захоплення і щастя від творчої діяльності.
То ж, кожному вчителеві, який мріє бачити своїх учнів щасливими, можна адресувати слова В. Сухомлинського: "Якщо хочеш бути красивим, працюй до самозабуття, працюй так, щоб ти відчував себе творцем, майстром, господарем в улюбленому ділі. Працюй так, щоб очі твої виражали одухотвореність великим людським щастям – щастям творчості".